Нелегали в зоні відчуження

Пономаренко Александер

                 Нелегали в зоні відчуження

З плином часу інтерес до чорнобильської зони не згасає,і сьогодні в мальовничий поліський край намагаються потрапити різні категорії людей: сталкери,браконєри-рибалки,браконьєри-мисливці і просто охочі одержати ковток адреналіну,- адже покарання за таке адмінпорушення по кишенні практично всім – штраф від 300 до 500 грн, тобто майже стільки, скільки коштуватиме екскурсія, під час якої ,звісно ж , не побачите всього того , що хотілося б побачити .Так звані “ідейні” сталкери вбачають у таких екскурсіях кощунство , і , зваживши всі “за”і “проти” ,однозначно про таку точку зору сталкерів ми судити не можемо.

… переглядаючи матеріали на різних сайтах можна певною мірою мати бодай якусь уяву про тих, кого приваблює чорнобильська зона.

Тих , кого називають”ідейними” сталкерами , не так уже й багато вони з мінімальним для себе ризком ,- зоча в цьому контексті слово “мінімальний”-абсурд, бо ризик там завжди є ,- прагнуть побачити щось екзотичне, доторкнутися до, так би мовити,найпотаємнішого – і це , можна сказати,- стиль їхнього життя.Найбільша небезпека, на їхню думку , – лісова пожежа, коли все, що приховує трава, корені дерев, піднімається в повітря…

Інша категорія – браконьєри-рибалки. Їх умовно можна поділити на дві групи: ті ,хто ловить рибу, аби було що їсти ; інші – це ті, хто ловить там сомів у зріст людини, аби з цьго мати зиск, зовсім не думаючи , що крадена риба може бути смертельно небезпечним продуктом харчування.Покарання за брактньєрство на ріці у нас , можна сказати, мізерне якщо не смішне, тому і ризик спійматися на гарячему рибінспекції не значний:адмінпротокол, штраф і – до скорого побачення, бо браконьєрство це теж стиль життя.

Зовсім інше , глобальніша, катастрофа -браконьєри-мисливці . Не секрет, що за роки в зоні відчуження збільшилася кількість кабанів,лосів,вовків,лисиць…Не секрет і те , що в нашій державі є категорії людей, для яких навіть не існує сезону полювання взагалі, не кажучи вже про заборону полювання в зоні відчуження. І це вже не стиль життя , а хвороба, бо як пояснити , що вони навіть не забирають з собою трофеї – постріляли, одержали кайф і поїхали додому: від таких можливо, шкоди більше ніж від тих ,які ставлять собі за мету реалізувати дичину…

Звісно,у покинутій зоні живуть і ті, хто не захотів покидати домівку .З болем в серці вони щоранку дивляться, як встає за чорним лісом сонце, згадаючи певно , ті часи яких уже не вернеш.

… а ще із різних сайтів можна довідатися про гриби і тварин-мутантів, але це окрема тема –  ми ж ставили за мету , пишучи цей матеріал, зовсім інше – показати, кого саме і чим саме приваблює зона відчуження.

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *